Пишаємося, що влада нас не любить!

 Польські спогади

         Пишаємося, що влада нас не любить!

 Під час візиту у місто Гданськ журналістам дніпропетровщини пощастило відвідати одну з най ліберальніших польських газет. Історія становлення сучасної Польщі міцно пов’язана з щоденною газетою суспільно-політичної спрямованості «Wyborcza»(Виборча), - вона для досягнення польської державності зробила чималі кроки

Друкований заклик

«Wyborcza» створювалася як друкований орган Громадянського комітету «Солідарність» перед виборами в Польщі в 1989 році й стала першою газетою в державі, що представляла й досі представляє на власних сторінках опозиційні погляди до влади та чиновників. 

Перший номер цього видання, що вийшов 8 травня 1989, складався лише з восьми смуг. Одначе який успіх у читачів він мав - розійшовся тиражем в 150 000 екземплярів! 

Що вже казати про вплив газети на думку поляків – кожна стаття, кожне слово відбивалося у їх серцях закликом до боротьби, були наче караючий меч для тогочасної влади! Тож, «Wyborcza» – справжня легенда боротьби Польщі за незалежність. 

З хвилюванням прямуємо до неї у гості!

Чим живе сьогодні видання? Газета має редакцію у Гданську та інших містах Польщі. Сьогодні будинок у якому нині розташовується в Гданську «Виборча» не одразу нагадує про редакцію. 

На його першому поверсі розташувалося кафе й це трохи розчаровує, замислюємося: «чи туди прийшли?» Але з полегшенням помічаємо в кутку кімнати пачки свіжих газет, а на стенді біля бару – підшивки старих номерів. Кожен може погортати пресу! Йдемо на другий поверх, де й розміщується редакція. Обідня година, тож журналістів майже немає. Зате нас радо зустрічає зам редактора, Мацей Джевицьки й проводить у прес-центр, де докладно розповідає про видання та життя співробітників «Виборчої».

«Газета була створена для того щоби здолати монополію влади над ЗМІ. Це була перша в Польщі повністю вільна газета. Тоді у нас була жорстка цензура та «Виборча» здолала її,- згадує пан Мацей, з гордістю додає - Ми й зараз пишаємося тим, що влада, як і більшість політичних партій Польщі, - нас не любить!»

З захопленням слухаємо ці слова. Для будь-якого журналіста вони звучить мов духовний заповіт! 

Та приходить в душу й інша сумна думка. «Чи зможе сьогодні сказати кожен український кореспондент: «Щасливий, що влада нас не любить?»

 В боротьбі за душу поляків

І все ж, бути «друкованою берегинею Польської демократії» - не завжди легко. Газета «Виборча» за минулі роки мала часи підйому й падіння і ніколи не була «улюбленцем Долі». У вдалі часи її щоденна продаж становила й 450-460 тис. екз на день. Та з 2000 року в житті поляків все більше місце займає Інтернет, тож у вересні 2015 року, більшість газет Польщі повідомили про зниження продажів. Продажі "Виборчої" нині не завжди й 200 тисяч добирають.

Нажаль молодих поляків зараз більше цікавить не статті про демократію та верховенство права, демократію чи свободу людини - а скандали, інформація розважального характеру. Сьогодні не найкращі часи для «думаючого» видання, тож колектив «Виборчої» скоротився на 25 -30% , от і частина площ будинку який колись повністю займала газета у Гданську - у оренді.

І все ж й далі «Виборча», як видання що формує громадську думку перебуває серед лідерів аналогічних видань у Європі. Та аби розширити аудиторію, газета сьогодні видає регіональні й тематичні додатки, що присвячені: історії, політиці, спорту, культурному життю. 

Редакція дотримується ліберально-демократичної орієнтації, висвітлює проблеми фемінізму і в цілому - толерантності в польському суспільстві, а також виступає за відділення Церкви від держави.

Тож, не зважаючи ні на що «Виборча» продовжує боротися за «вольну душу» поляків. Одна з най болючіших тем для її журналістів – Гданська судноверф.

Сьогодні це серце демократичної Польщі в тяжкому стані, не менш болючому ніж в 1980 році, коли Лех Валенса очолив визвольний рух «Солідарності». Та якщо у вісімдесятих на верфі працювало 15 тисяч людей – тепер лишень десь 200.

В листопаді +2007 75% акцій судноверфі придбано українським концерном "ІСД Польща", що належить бізнесменам Сергію Таруті та Олегу Мкртчану.

Продаючи акції компанії, поляки сподівалися на вливання інвестицій та відродження підприємства. Дива не сталося. Підприємство з часу придбання його Тарутою має ще більші проблеми.

Це дуже непокоїть журналістів «Виборчої». Але бодай щось розпитати про життя судноверфі, плани її розвитку у Сергія Тарути співробітники газети не мають змоги - поспілкуватися з донецьким бізнесменом вже кілька років неможливо. З початку подій на сході України цього пана у Польші не бачили. Де він? Журналісти «Виборчої» лишень можуть здогадуватись. Може в Москві? Чи в Швецарії? Чи на Кіпрі? 

«Принаймні, - усміхаються співробітники газети, - можемо звірити годинники з паном Тарутою». 

Так! Є у редакції ціла купа годинників, що символізують різні часові виміри. На них збоку, з тої ж стіни, з певною тугою "поглядає" фотографія Леха Валенси, - борця за свободу Польщі. 

Ніби слідкує він за часом, що невпинно веде любу Батьківщину у майбутнє. Яким воно буде для Польщі, газети «Виборчої» тої ж Гданської судноверфі? Колись вони були мов єдина душа. Чи вернеться це?  

Дасть відповідь невпинний Час!